ОПТИМІЗАЦІЯ РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ ПІСЛЯ ХІРУРГІЧНОЇ КОРЕКЦІЇ НОСОВОЇ ПЕРЕГОРОДКИ
DOI:
https://doi.org/10.37219/f0mec467Ключові слова:
септопластика, деформація носової перегородки, реабілітація, назальний спрей «Спарклін», «Форінекс», діоксид вуглецюАнотація
Анотація
Вступ. Деформація носової перегородки є однією з найпоширеніших анатомічних аномалій верхніх дихальних шляхів, яка призводить до хронічної назальної обструкції та системної гіпоксії. Основним методом лікування є септопластика. Проте ранній післяопераційний період супроводжується реактивним запаленням слизової оболонки, набряком та інтенсивним утворенням фібринозно-геморагічних кірок, що потребує оптимізації схем місцевої реабілітації.
Мета дослідження. Оцінити клінічну ефективність та патогенетичний вплив комбінованого застосування назального шипучого спрею «Спарклін» та топічного стероїду «Форінекс» на динаміку локальних симптомів і швидкість регенерації слизової оболонки у пацієнтів у післяопераційному періоді після септопластики.
Матеріали та методи. У дослідження залучено 60 пацієнтів (віком 18–58 років), яким виконали планову септопластику на базі КНП «Чернігівська обласна лікарня» ЧОР. Пацієнтів було розподілено на дві репрезентативні групи (n = 30 в кожній). В основній групі з 2-ї доби післяопераційного періоду застосовували шипучий спрей «Спарклін» (по 2 впорскування 5 разів на добу), а з 7-ї доби додавали топічний стероїд «Форінекс» (по 2 впорскування 2 рази на добу). Контрольна група отримувала стандартну терапію без використання спрею «Спарклін». Оцінку стану за модифікованою шкалою SNOT-22 та ендоскопічний моніторинг проводили на 3-тю, 7-му та 14-ту добу.
Результати. На 3-тю добу вихідна тяжкість обструкції порожнини носа, утворення кірок та інтенсивність болю між групами не відрізнялися (p > 0,05). На 7-му добу в основній групі зафіксовано стрімку регресію симптомів: рівень закладеності знизився до 1,8 ± 0,1 бала проти 2,9 ± 0,2 у контрольній групі (p < 0,05). Завдяки літичному ефекту мікропухирців CO₂ евакуація кірок в основній групі відбувалася атравматично, що знизило больовий синдром під час туалету носа до 1,6 ± 0,1 бала проти 2,8 ± 0,2 в контрольній групі (p < 0,05). На 14-ту добу пацієнти основної групи досягли майже повної регенерації слизової оболонки та відновлення вільного дихання (0,4 ± 0,1 бала).
Висновки. Комбіноване використання назальних спреїв «Спарклін» та «Форінекс» забезпечує високу топічну ефективність, прискорює епітелізацію, мінімізує больовий дискомфорт під час гігієнічних маніпуляцій та є патогенетично обґрунтованим стандартом медикаментозного супроводу пацієнтів після септопластики.
Посилання
1. Beule AG. Physiology and pathophysiology of respiratory mucosa of the nose and the paranasal sinuses. GMS Curr Top Otorhinolaryngol Head Neck Surg. 2010;9:Doc07. doi: 10.3205/cto000071.
2. Stenner M, Rudack C. Diseases of the nose and paranasal sinuses in child. GMS Curr Top Otorhinolaryngol Head Neck Surg. 2014;13:Doc10. doi: 10.3205/cto000113.
3. Watelet JB, Bachert C, Gevaert P, Van Cauwenberge P. Wound healing of the nasal and paranasal mucosa: a review. Am J Rhinol. 2002;16(2):77-84. doi: 10.1177/194589240201600202.
4. Wolniewicz M, Kosla A, Kwast P, Zawadzka-Glos L. Nasal septum deviation in children – clinical presentation and methods of treatment: a review. MEDtube Sci. 2017;5(1):15-18.
5. Yurochko F, Kosakovskyi A, Shkorbotun V, editors. [Pediatric Rhinology: educational and methodical manual]. Lviv: Ms; 2020. 288 p. [In Ukrainian].
6. Kosakivska IA, Kosakovskyi AL, Laiko AA. Deformity of the nasal septum in children. Kyiv: P. L. Shupyk National Medical Academy of Postgraduate Education; 2010. 160 p. [In Ukrainian]
