ЕФЕКТИВНІСТЬ ШИПУЧОГО НАЗАЛЬНОГО СПРЕЮ З CO₂ ДЛЯ ІРИГАЦІЙНО-ЕЛІМІНАЦІЙНОЇ ТЕРАПІЇ ПРИ ГОСТРОМУ БАКТЕРІАЛЬНОМУ РИНОСИНУСИТІ

Анотація

Актуальність: Гострий риносинусит (ГРС) є одним із найпоширеніших захворювань верхніх дихальних шляхів. Водночас гострий бактеріальний риносинусит (ГБРС), як один із видів ГРС, також залишається досить розповсюдженим і становить близько 0,5-2% від усіх випадків патології. На сьогодні іригаційно-елімінаційна терапія сольовими розчинами визнана низкою міжнародних настанов, зокрема EPOS 2020, як високоефективний елемент лікування гострих і хронічних риносинуситів із високим рівнем доказовості. У сучасній літературі існує значна кількість публікацій, присвячених вибору оптимального складу водно-сольових розчинів для іригації порожнини носа. Зокрема, вивчається доцільність застосування ксилітолу, ментолу, різних електролітів, гіалуронової кислоти та багатьох інших ад'ювантних компонентів. Проте загальноприйнятих оптимальних комбінацій досі не визначено. Більшість робіт стосується виключно використання звичайного фізіологічного розчину, тоді як дані щодо додаткових речовин та їхнього можливого впливу на перебіг гострого процесу залишаються обмеженими.

Мета: Оцінити клінічну ефективність та вплив на показники pH порожнини носа назального розчину «Спарклін» (0,9% розчин натрію хлориду з додаванням 0,4% CO₂) порівняно зі стандартним ізотонічним сольовим розчином у складі комплексної терапії гострого бактеріального риносинуситу.

Матеріали та методи: Проведено проспективне контрольоване дослідження на базі КНП «Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва». До нього залучили 54 дорослих пацієнтів (віком 18-60 років) із верифікованим діагнозом ГБРС, яких розподілили на дві групи: контрольну (n = 28; іригація 0,9% розчином натрію хлориду) та основну (n = 26; іригація розчином «Спарклін»). Усі пацієнти отримували уніфіковану базову терапію: амоксицилін/клавуланат, комплексний фітопрепарат та ксилометазолін. Інтенсивність чотирьох провідних симптомів (головного болю, болю або дискомфорту у ділянці обличчя, закладеності носа та виділень) оцінювали за ВАШ (0-10 балів) у чотирьох часових точках: до початку терапії, одразу після першої іригації, на 7-му та 14-ту добу. Показники рН слизової оболонки нижнього носового ходу визначали за допомогою індикаторних тест-смужок «Combur» («Roche Diagnostics») в аналогічні терміни. Статистичну обробку отриманих результатів проводили за допомогою програмного забезпечення R.

Результати: В обох групах зафіксовано статистично значуще зниження інтенсивності всіх симптомів до 14-ї доби (p < 0,001). Проте величина позитивного ефекту в групі «Спарклін» була суттєво вищою за всіма показниками: Cohen's d становив 7,51-8,26 проти 5,43-6,83 у контрольній групі. Одразу після першої іригації рівень рН в основній групі знизився з 7,52 до 6,63, тоді як у контрольній – залишився на вихідному рівні 7,52 (p < 0,001). На 14-ту добу середній рН у групі «Спарклін» становив 6,33±0,24  порівняно з 7,05±0,42 у контрольній групі (p < 0,001). Наприкінці спостереження виявлено статистично значущий прямий кореляційний зв'язок помірної сили між показниками залишкового рН та інтенсивністю всіх чотирьох симптомів (r=0,468-0,591, p<0,001).

Висновки: Застосування CO₂-збагаченого ізотонічного розчину «Спарклін» у складі комплексної терапії ГБРС забезпечує статистично значуще ефективніше купування клінічної симптоматики та швидшу нормалізацію рН слизової оболонки порожнини носа порівняно зі стандартним ізотонічним розчином. Цей засіб може бути рекомендований як ефективний ад'ювантний компонент у лікуванні гострого бактеріального риносинуситу у дорослих пацієнтів.