ОСОБЛИВОСТІ БІОЕЛЕКТРИЧНОЇ АКТИВНОСТІ ГОЛОВНОГО МОЗКУ ЗА ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ДИСФОНІЙ ТА ОРГАНІЧНОЇ ПАТОЛОГІЇ ГОРТАНІ

Анотація

Анотація

Вступ. Порушення голосоутворення суттєво знижують якість життя пацієнтів та працездатність осіб голосомовних професій. Фонація забезпечується складною системою під координувальним контролем центральної нервової системи (ЦНС), а функціональні розлади голосу часто супроводжуються вегетативною дисфункцією та змінами психоемоційного стану, що зумовлює патогенетичну доцільність нейрофізіологічного моніторингу за допомогою електроенцефалографії (ЕЕГ).

Мета роботи. Дослідити особливості біоелектричної активності головного мозку за даними електроенцефалографії у пацієнтів із функціональними дисфоніями та органічною патологією гортані.

Матеріали та методи. Обстежено 120 пацієнтів із порушеннями голосової функції, розподілених на чотири групи: 1-ша група – 25 осіб із функціональною гіпотонусною дисфонією (ФГД) легкого ступеня; 2-га група – 30 осіб із ФГД середнього ступеня; 3-тя група – 34 пацієнти з ускладненим перебігом ФГД (передвузликовий стан, вузлики, витончення медіального краю голосових складок); 4-та група – 31 пацієнт із поєднанням ФГД, органічної патології гортані та гіпертонусу вестибулярного відділу. Контрольну групу склали 15 здорових осіб. Запис ЕЕГ виконували за міжнародною схемою «10–20» у стані спокою та під час функціональних проб (фотостимуляція, гіпервентиляція).

Результати. Візуально-графічний аналіз ЕЕГ виявив дифузні зміни кіркової активності в усіх пацієнтів із ФГД. У 1-й та 2-й групах превалювали ознаки іритації кори (β-активність та спалахи дезорганізованого α-ритму із загостреним контуром хвиль). У 3-й та 4-й групах патологічний процес трансформувався у виражену дисфункцію глибоких діенцефальних та діенцефально-стовбурових структур, що супроводжувалося пароксизмальними спалахами, комплексами «гостра хвиля – повільна хвиля» та суттєвим (місцями різким) зниженням амплітуди ЕЕГ-сигналу. Патологічні ознаки фіксувалися вже у фоні та критично наростали на 3-й хвилині гіпервентиляції, поєднуючись із високою частотою соматоформних скарг (цефалгія, інсомнія, дратівливість) у пацієнтів старших груп.

Висновки. Констатовано пряму залежність між глибиною нейрофізіологічних порушень ЦНС та ступенем важкості ураження голосового апарату. Зафіксовані ЕЕГ-патерни свідчать про перехід від ізольованої кіркової іритації до глибокого розбалансування підкіркових регуляторних центрів у міру хронізації процесу, що є прогностично значущим критерієм для оптимізації індивідуальних лікувально-діагностичних та реабілітаційних протоколів.